Скачать книгу Вороніна. Українська мова
Блог викладачів
"Української мови, літератури, та зарубіжної літератури"
Реєстрація
«Мовна палітра» 16-04-2018, 17:28 — Новини
Відео

Твір

Вітер є завжди. Порух його, який приносить як свіжість, так і пригнічення. Він може як підняти настрій, так і зіпсувати його ще більше. Холодний зимовий вітер робить нас залежними від тепла. Ми залежимо і від теплих приміщень та й, взагалі, від відчуття тепла. Літній вітер, навпаки, примушує нас відчути прохолоду у неймовірно спекотний день. Ми відчуваємо себе набагато краще після поруху атомів повітря. І неминуче залежимо від нього. Ми хочемо постійно відчувати його обійми. Люди навіть придумали «штучний вітер», який називають кондиціонером.
Так ось, ви, певно, здогадались, той порух повітря – це я. Я вищий за ваші бажання. Це мене ви ненавидите й полюбляєте одночасно.
Я подорожую світом. Я був у кожному його кутку. Заглядав вам у вікна, бачив ваші страждання та невимовну радість. Це я – той німий спостерігач. Я бачу все, але ви цього не знаєте. І знаю про вас все, але ви нічого не знаєте про мене.
Колись я був у безмежному полі, у степу. Я ніжно гладив колосся пшениці. Ви бачили мене? Я вас бачив…
Там я побачив людину, яка відріклась від усього. Вона просто йшла за моїми рухами. Я ніколи не бачив такого, щоб за мною хтось йшов. Але ця маленька людина йшла і не збиралась зупинятися.
Я вирішив до неї заговорити. Я почав «малювати» колосками пшениці літери, які збирались у слова, а ті – у речення. Я дізнався, чого вона за мною йде. Вона залишена суспільством, тому наважилася відмовитися від нього зовсім. Так ми потоваришували. Кожен день я вертався до цього чоловіка й питав, як його справи, а він завжди відповідав мені, що все добре. Ми проводили разом темні ночі. Я ніколи не гасив його вогню, натомість, він ніколи не питав, що я бачив. Мені та йому ця дружба була вигідна.
Так пройшло двадцять літ. І кожен день я повертався до нього. Я прив’язався до цієї маленької людини. Я відчував себе не так самотньо. Я полюбив її, як батько любить сина.
Але я забув, що вітер існує вічність, а вік людини, на жаль, має свій початок і свій кінець. Так і завершилась історія нашої дружби…скачать dle 10.4фильмы бесплатно




Відвідали: 39 чоловік
Наш викладач
Кочура Юлія Вікторівна
Викладач вищої категорії
Педагогічний стаж: 15 років
Вітаємо!
Просимо зареєструватися!
Уже зареєструвалися: 87
Сьогодні —
«    Червень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Цитата дня

Серце віддаю дітям.